Інтерв’ю директора Берлінського зоопарку Андреаса Кніріма: про його шлях у зоопарк та що означає “хороший зоопарк”

Андреас Кнірім, який обійняв посаду директора Берлінського зоопарку у 2014 р., розповів порталу blooloop про свій життєвий шлях, який привів його до керівництва найстарішим зоопарком країни. Кнірім також розповідає про проблеми, пов’язані з управлінням сучасним зоопарком, орієнтованим на збереження природи та про новий генеральний план установи.

Берлінський зоопарк працює з 1844 р. Таким чином він – найстаріший із зоопарків, що існують в Німеччині. Розташований у берлінському Тіргартені, зоопарк займає площу 35 га є домом для майже 20000 тварин більш ніж 1000 різних видів.

Любов до тварин – на все життя

Як вважає Андреас Кнірім, любов до тварин у нього закладена змалку:

«У нас завжди було багато різних свійських тварин – коти, собаки, кури, риба та птиця. З раннього дитинства мені довелося брати на себе відповідальність за них. Поступово виник інтерес до утримання тварин. Хоча, коли мені було 10 чи 11 років, я більше цікавився астрономією та астрофізикою».

Коли хлопчикові було 13 років, близький друг його батька став директором зоопарку: «Я став допомагати там щовихідних. Наприклад, обробляв рибу на корм дельфінам. Не дуже цікава робота. Але зовсім інший світ, ніж школа чи будинок!»

Так Андреас відкрив для себе світ зоопарків. Ступивши на цю дорогу, наш співрозмовник йде по ній і через 40 років.

А розпочав свою кар’єру він у Дуйсбурзькому зоопарку, де найнявся на роботу помічником кіпера та ветеринаром.

Переломний момент

Робота в зоопарку, як то кажуть, “з нуля” давала унікальні можливості:

«Мене дуже цікавили дельфіни. Якось з’явилася можливість побачити народження дельфінятка. Оскільки точний момент народження неможливо було спрогнозувати, я залишався у дельфінарії щоночі. Першої ночі нічого не сталося. Я залишався знову і знову. На четверту ніч щосили намагався не заснути. На п’яту ніч це сталося. Несподівано на поверхні води з’явився крихітний дельфін, і це було вкрай хвилююче. До сліз. Тоді я зрозумів, що хочу працювати в зоопарку».

Відповідно, молодій людині треба було вирішити, чому вчитися надалі. Друг батька, директор зоопарку, дав Андреасу кілька порад. І той вирішив вивчати ветеринарію, щоб стати ветеринаром зоопарку.

Зміна планів

Однак поступово Кнірім усвідомив, що якщо він хоче досягти більшого, йому потрібно підкоригувати свої плани:

«Я усвідомлював проблеми великих міст, – пояснює він. — Жити в них — зовсім інше, ніж гуляти в ролі туриста».

Кнірім відчув, що бути просто ветеринаром йому вже недостатньо:

«Настав час зробити крок уперед і сказати: «Хочу залишити шлях ветеринара. Хочу стати директором зоопарку чи його генеральним директором». Рішення означало зміни у кар’єрних планах та зміною сфер відповідальності – з більшою увагою до людських ресурсів, економіки та забезпечення того, щоб весь бізнес міг функціонувати ефективно. Аби ми могли йти шляхом створення хороших зоопарків.

Це означає, що всі відділи повинні працювати разом, граючи як одна команда. Бути директором — те ж саме, що бути тренером на футбольному матчі. Тобі ніколи не ступити на поле, але ти повинен бути частиною гри. Ти даєш поради, але ти не можеш бути воротарем. Те саме і зі мною. Я мав навчитися відступати на крок, але також навчитися ставити перед собою певні цілі та намічати шляхи їх досягнення».

Від Мюнхенського зоопарку до Берлінського

У 2008 р. Андреас Кнірім став директором зоопарку в Мюнхені (Muenchener Tierpark Hellabrunn):

«Важливо розуміти, що є різні підходи до створення хорошого зоопарку. У Мюнхені було більш природне середовище. Експозиції зоопарку були частиною цілком природного ландшафту. Це дуже відрізнялося від того, з чим я стикався раніше у тематичному парку Ганновера. Там майданчики та експозиції були частиною системи, яку потрібно регулярно міняти. А потім мені запропонували стати новим директором зоопарку у Берліні».

Хоча дружина Кніріма – берлінка, рішення покинути Мюнхен, де все йшло гладко, далося нелегко:

«Мюнхен – непогане місто. Для мене він безперечно був моєю особистою зоною комфорту. Рішення приїхати до Берліна і зайнятися новим завданням було непростим. Але при цьому у мене з’явився шанс створити один із найбільших інститутів подібного роду в Європі – з повагою до потреб тварин, клієнтів та охорони природи».

Зоологічний комплекс Берліна складається із двох зоопарків, розташованих у різних районах на сході та заході колись розділеного міста.

Для нового директора важливим завданням стала стабілізація економіки обох зоопарків та створення генерального плану, орієнтованого на майбутнє:

“Не можна постійно оглядатися на нашу історію. Так, ми повинні спиратися на неї. Але слід розуміти, що не уникнути певних замін у колекціях тварин. Що створення природного довкілля для тварин передбачає скорочення колекції шляхом передачі деяких тварин до інших зоопарків А це не всім сподобається. Виникла непроста ситуація”.

Потреби тварин – насамперед

За словами Кніріма, баланс між пріоритетами природоохоронної організації, де потреби тварин мають першорядне значення, і необхідністю бути місцем для гарного вихідного дня, досягається важко. Наприклад у ситуації, коли тварини не хочуть, щоб їх бачили:

«Середовище проживання наших тварин може бути схоже на картинку Magic Eye (мається на увазі зображення, розглянути яке можна сфокусувавши очі особливим чином). У тварин може бути маскувальне забарвлення або їм потрібно ховатись на дереві. Хижаки зазвичай не хочуть, щоб їх помітила їх потенційна здобич.

«Ми завжди пропонуємо відвідувачам допомогу у виявленні тварин де-небудь за кущами, щоб вони відчували радість, якщо їм вдалося на мить побачити хвіст чи вухо. Це нормально. Відвідувачам не потрібно бачити, як тварина, наприклад, стрибає. Треба пояснити, що у природі тварина ховалася б у тіні, намагаючись відпочити. Це те, що нам потрібно пояснити. І наша задача— наслідувати в зоопарку природні середовища».

Берлінський зоопарк у пошуках балансу

Сказане вище означає, що простір стає проблемою:

«Потрібно приділяти першорядну увагу якості наших середовищ. Важливо змінювати експозиції. Нам потрібні методики та техніка для їх зміни та адаптації, створення нових середовищ існування.

Потрібно працювати зі стереотипами у роботі зоокіперів. Трапляється, деякі з них наполягають: «Нам треба прибрати». А я не дозволяю: «Природа завжди неприбрана». Робота озеленювачів та садівників потрібна, щоб обмежити поширення якоїсь рослинності. Але завжди треба ясно розуміти, що ми робимо і навіщо. Чи ми створюємо певний природний ландшафт, чи, наприклад, покращуємо якісь зони комфорту для тварин. Або це потрібно просто для гігієни.

У минулому (у 50-60-ті роки), до появи сучасних антибіотиків та протипаразитарних препаратів, ми постійно турбувалися про втрату тварин. Тому прагнули зберігати щільніші популяції. Тепер у нас набагато більше можливостей підтримувати здоров’я тварин і, при необхідності, поміщати їх у карантин.

Тепер можна створити оптимальні натуралістичні довкілля в наших зоопарках. Однак це означає, що ми не маємо місця для утримання великої кількості видів».

Що робить зоопарк правильним

Звертаючись до основних функцій дійсно хорошого зоопарку, Андреас Кнірім зазначає:

«Більшість відвідувачів не приходять до нас з метою отримати нові знання в галузі природничих наук, біології чи зоології. Це не є головною метою сімей. Люди хочуть добре провести день. Тому дуже важливо, щоб відвідувачі, перебуваючи у Берлінському зоопарку, були зачаровані як тваринами, так і природою».

Звучить просто. Але ми повинні розуміти, що гарна експозиція – це та, яку люди вважають справжньою. Оскільки вона є дуже гарною заміною дикій природі».

Кнірім додає:

«Ми приділяємо особливу увагу видам, що зникають, зберігаючи їх як для підвищення поінформованості, так і для збереження їх генів».

Види-амбасадори Берлінського зоопарку

Враховуючи обмеженість простору, прискіпливість при виборі видів-амбасадорів неминуча :

«Коли ви зосереджуєтеся на одному конкретному вимираючому вигляді (індонезійський орангутан, наприклад, дуже харизматичний) то і його природне довкілля має бути під захистом. Потрібно захищати не тільки представників виду-амбасадору, а й рослинність його довкілля, всі інші види, що населяють це середовище — амфібій, комах, рептилій. Усіх тих, хто цікавить людей набагато менше.

«Ось чому ми обираємо певні види для цієї місії. Такий підхід сформувався від розуміння проблеми. Ми прагнемо того, щоб люди знали – нам потрібно проводити більше роботи в регіоні, де розташоване природне місце існування цих видів. Так виникає сполучна ланка між твариною-амбасадором у зоопарку та природним середовищем проживання».

Важливість єдиного підходу до збереження

Робота зі збереження, підкреслює Андреас Кірім, завжди командна:

«Ми підтримуємо зв’язок із багатьма зоопарками по всьому світу через Всесвітню асоціацію зоопарків та акваріумів (WAZA). У нас є Європейська асоціація (EAZA), у нас є Американська асоціація (AZA), у нас є Асоціація зоопарків та акваріумів Австралії (ZAA); у нас є План виживання видів (SSP). Працює також Асоціація Індонезії, Малайзії та Японії: Асоціація зоопарків та акваріумів Південно-Східної Азії (SEAZA)».

Ми працюємо на спільних зустрічах над створенням скоординованої, пов’язаної планетарної структури. Великі зоопарки світу щороку збирають понад $300-400 млн на природоохоронні роботи. Це величезна сума. Ми хочемо використовувати її якнайкраще і зосередитися на тих областях, де можна допомогти багатьом видам».

Кірім додає:

«У Берліні гроші на ці цілі надходять не лише у формі подарунків та грантів. Деяка частина доходів від продажу вхідних квитків тепер йде на природоохоронну діяльність. І наші відвідувачі вітають такий підхід».

Виклики майбутнього

На думку Кіріма, зростає усвідомлення необхідності охорони навколишнього середовища:

«Люди розуміють, що після зміни клімату головною метою має стати зупинення втрати біорізноманіття. Тисячі років ми знищуємо ліси по всьому світу і збільшуємо кількість земель, що обробляються. Цей процес буде дуже важко призупинити. Природному лісу потрібні століття, а не десятиліття. Ми бачимо це в Німеччині, де багато проблем з видами дерев, які створюють занадто сухий мікроклімат. У природному лісовому середовищі з різними деревами та рослинністю, мікроклімат більш вологий. А ми всюди створили сухий тип монокультури. Це непокоїть».

Генеральний план Берлінського зоопарку

Нарешті Андреас Кірім ​​звертається до стратегії розвитку зоопарку. Початковий план було складено у 2015 р.:

«Ми написали перший генеральний план, оскільки в ньому була гостра потреба. Коли я приїхав сюди, до Берліна, такого документа не існувало. Треба було зрозуміти, чи є потреба у тотальних змінах. Бо невеликі, часткові зміни – це звичайний інструмент керування. А нам потрібно було адаптуватися до економічної та ситуації всередині установи. Навіть у такій культурній та науковій установі як зоопарк.

Потрібно було з’ясувати свої сильні та слабкі сторони.Що ми й зробили під час створення моделі розвитку зоопарку. Першим кроком стало заснування адміністрації, що керує обома зоопарками в Берліні та створення генерального плану».

 Як розповідає Кнірім, найбільші проблеми в генеральному плані Tierpark стосувалися його історії:

“Зоопарк є найстарішим у Німеччині та одним із найстаріших на земній кулі. Нам потрібно було придумати, як змінити картину парку, зберігши при цьому його історію. Нам протистояло багато впливових сил, які намагаються зберегти весь парк, ігноруючи потреби тварин та співробітників.

Генеральний план багато в чому був адресований саме цим впливовим силам. Документ пояснював нагальну необхідність діяти певним чином. Було представлено дорожню карту, загальні витрати, наші доходи, стратегію повернення інвестицій».

Пізніше до початкового плану було внесено зміни. Новий генеральний план уточнював дорожню карту у світлі таких чинників, як потреби у збереженні та виділяючи певні питання:

“Для деяких тварин потрібні акри, а не квадратні метри. Це дорого. Якщо у вас немає місця для таких видів, можливо, є сенс перевести їх із зоопарку до парку тварин? Потрібно зрозуміти, що для тварин, яким потрібні набагато просторіші місця проживання, парк тварин стане найкращим рішенням.

Це потрібно чітко пояснити. Тому що в обох зоопарках є друзі та шанувальники цих видів. Вони повинні розуміти, що зміни, що вносяться, відповідають інтересам тварин».

Проблема носорога

У Європи зоопарк Берліна вважається одним із найуспішніших у справі збереження східних чорних носорогів, що знаходяться під загрозою зникнення:

“Індійські носороги були також і в парку тварин. Але це було нераціонально. Тим більше що ми хотіли створити дуже великий будинок для слонів”.

Сто років тому рішенням було б тримати всі види носорогів разом в одному середовищі:

«Однак сьогодні ми запитуємо себе: «Які кліматичні потреби цієї тварини? Який ґрунт йому потрібний? Які всі аспекти його природного довкілля?

І тоді виявляється, що індійським носорогам потрібен вологий клімат, доступ до джерел води та м’який болотистий ґрунт під ногами.

Чорний носоріг може жити на твердому кам’янистому ґрунті. Його потреби зовсім інші, і немає сенсу тримати два види разом. Таким чином сьогодні у нас більш науковий підхід. Це означає, що для створення безлічі нових зон та місць проживання ми повинні бути в змозі пояснити партнерам (наприклад, архітекторам), що саме нам потрібно».

Нова Пагода носорогів у Берлінському зоопарку

Андреас Кнірім співпрацює з Кіраном Стенлі з берлінської фірми Dan Pearlman у справі створення унікального місця проживання для зникаючих індійських носорогів. Тут, на площі 13 000 кв. м. розташовані струмки, басейни для купання та висока трава. Все нагадує болотисте природне довкілля тварин.

Центральним елементом є Пагода носорогів: 25-метрова вежа, яку видно далеко за межами Берлінського зоопарку. У ній відвідувачі дізнаються про збереження та наслідки втрати біорізноманіття.

У рамках церемонії закладення наріжного каменю нової експозиції в фундамент було закопано капсулу часу. У ній – плани будівель, витвори мистецтва та вироби любителів цього виду.

У комплексі також “оселяться” тапіри та вісайські бородавчасті свині. Бюджет будівництв – €20 млн. Близько €13,7 млн ​​було надано федеральною землею Берлін як інвестицій у Берлін як туристичний напрямок.

«Кіран Стенлі і я працюємо разом уже кілька десятиліть. Дуже важливо, щоб архітектор тісно та чуйно розумів потреби зоопарку. Тільки тоді він створить гарну експозицію. Він має працювати на тварин, на кіперів, на технічний відділ, на відвідувачів та на збереження».

________________________________________________________________________________________________

Пропонуємо інтерв’ю директора Миколаївського зоопарку, президента Асоціації зоопарків України Володимир Топчого інформаційній агенції УНІАН.