9 грудня відзначається Міжнародний день ветеринарної медицини (International Day Of Veterinary Medicine).

Відзначення цієї дати розпочалося з ініціативи благодійної організації International Veterinary Outreach (IVO). Основне завдання IVO – підтримка ветеринарних лікарів у всьому світі. Представники IVO працювали в багатьох країнах і на власні очі бачили, що ветеринарні лікарі всюди докладають величезних зусиль для забезпечення та захисту благополуччя тварин. Дуже часто їм доводиться працювати у складній суспільно-політичній ситуації, в умовах соціальних потрясінь, нестачі обладнання тощо.
Але навіть на цьому фоні ветеринарні лікарі у зоопарках – особливі. Вони не просто відіграють вирішальну роль у добробуті диких тварин у неволі. Вони ще й роблять свій внесок у їх збереження.

З нагоди професійного свята свої колег АЗУ підготувала коротеньку розповідь про фахівців ветеринарної справи які працюють в зоопарках Асоціації. І попросили їх відповісти на кілька запитань аби розповісти про себе.

1. Скільки часу працюєте в зоопарку? Як прийшли сюди?

2. Що вас привертає в роботі в зоопарку?

3. Чи є такі “пацієнти” з ваших підопічних, що запам’яталися особливо?

4. З якими труднощами вам доводиться стикатися нині, які проблеми вирішувати?

Олег Явкін (Миколаївський зоопарк)

1. В Миколаївському зоопарку – з 1991 року. Хотів працювати в зоопарку ще зі студентських часів. Так сталося, що коли прийшов в зоопарк, то директор відразу запропонував мені посаду головного. Пам’ятаю, що перше моє запитання було: “А у вас окрім головлікаря немає більш простої посади?” Але нічого. Взявся до роботи і працюю донині.
2. Зоопарк – це все-таки певна планка для фахівця ветеринарної медицини. Лікарю з клініки, якщо він потрапить до нас у зоопарк, то доведеться ще довго набиратися досвіду. Наприклад, вміти робити анестезію різним тваринам. Так за своє життя я вкладав і слонів, і великих копитних, і хижаків, і найрізноманітніших приматів.
3. Особисто для мене пам’ятними були кесареві розтини у великих тварин – такінів, верблюдів. В Миколаєві (якщо не в Україні загалом) ніхто, крім нас, такого не робив. Запам’яталася сумна історія як ми з колегами боролися за життя слонихи. Зоопарк її отримав з пульпітом бивня. Причому ніхто не поінформував нас. Тварина дуже страждала. Від болю хапала пісок та забила ним кишечник. Цілий місяць ми боролися за її життя. Гідропультом годували рідкими кашами. Наколювали апельсини  вазеліном апельсини аби якось змастити кишки. Робили бідоласі клізми на 30-40 л кожна. То була відчайдушна боротьба за життя тварини.
4. Думаю, що загальна для всіх зоопаркових ветеринарних лікарів проблема – брак діагностичної апаратури. Іноді буває вже просто соромно просити приватні клініки провести те чи інше дослідження, чи аналіз. Така ситуація вкрай засмучує.

Анастасія Григор’єва (Черкаський міський зоопарк “Рошен”)

1. В Черкаському міському зоопарку “Рошен” я з 2020 р. До того проходила тут практику. Якось була на навчанні присвяченому екзотичним тваринам. І там саме був Євгеній Ван. Розговорились по професійним темам і, врешті решт, він запросив мене на роботу в зоопарк.
2. Мені не зовсім комфортно у приватній клініці. Розумієте, там більше робота із власниками тварин. Більша частина часу йде на спілкування з відвідувачами, роз’яснювальну роботу. Як правило бачиш цих людей перший і останній раз у житті. А у зоопарку атмосфера інша. Всі одне одного знають, розуміють, яка інформація тобі потрібна. Ситуація перебуває під твоїм контролем. І не доводиться підлаштовуватися під клієнта.
3. У зоопарку рутинних ситуацій не буває. І всі ситуації, які трапляються – або вперше для лікаря, або незвичайні. Постійно доводиться вчитися. Ось історія з недавнього минулого. Почалася війна. Олені злякалися вибухів. Одна олениха зламала ногу. Сталося все увечері, клініки вже не працювали. Довелося займатися твариною самим, у вольєрі, в антисанітарних умовах, в темряві, при світлі налобних ліхтарів. Було важко, складно. На жаль, через два місяці довелося ампутувати частину кінцівки. Хоча тварина знята з експозиції, але почувається чудово, доглянута, стала більш ручною.
4. На мою думку, багато наших проблеми від того, що неможливо підготуватися до всього заздалегідь. Нереально, наприклад, придбати дороге обладнання, яке гіпотетично буде використовуватися кілька разів на рік. Доводиться вдаватися до послуг сторонніх клінік.

Ольга Куралес (Біопарк (Одеса))

1. В Біопарк прийшла цього року.
2. Приваблює багатозадачність багатофункціональність, різноманітність моєї роботи. До кожної тварини потрібен свій підхід. Ти постійно прогресуєш, не стоїш на місці. А в клініках займаєшся в основному кішками та собаками. Монотонно та рутинно.
3. Поки що найбільше вразив досвід роботи із жирафом. Це величезна тварина, яка водночас вимагає чуйного підходу. Нічого подібного в моїй професійній практиці ще не було.
4. Засмучує брак власного необхідного обладнання. А ще (як для мене особисто) – те, що з деякими тваринами доводиться працювати дистанційно. Немає можливості кожного разу підійти впритул та оглянути. Не будеш же тигра чи лева щоразу наркозити, коли потрібно провести якісь маніпуляції чи аналізи. Це для мене найголовніша проблема в роботі.

Марія Кривуша (Рівненський зоопарк)

1. Прийшла в Рівненський зоопарк (в акватераріум та відділ приматів) як працівник по догляду за тваринами у 2005 р. А я за освітою фельдшер.і коли звільнилося місце, почала працювати вже як ветеринарний лікар. Можна сказати, що як фахівець я виросла в зоопарку.
2. Подобається різноманіття роботи та ситуацій в зоопарку.
3. Пам’ятним для мене став досвід вигодовування левенят та маленьких кенгуру.
4. Не вистачає обладнання. Самі розумієте – зоопарк не може купувати все, що потрібно якійсь окремій службі. Хоча б це обладнання дуже спростило б роботу. Ситуація з препаратами все ж таки легше.

Петро Костко (Одеський зоопарк)

1. В Одеському зоопарку я з 2011 р. До того працював у ветеринарній службі. Прийшов у зоопарк просто – побачив вакансію, прийшов, поспілкувався. Взяли на роботу.
2. Просто люблю свою роботу. Це моє. Працювати у клініці почав, коли ще вчився. А зоопарк це до того ще й різноманіття.
3. Запам’ятався верблюд. Прийняв його з катаром шлунка та кишечника. Виявилось, що його лікували до мене вже півтора року. Мені довелося працювати з бідолахою ще понад рік. Було непросто. Одні крапельниці по 5-6 літрів чого варті! За час лікування тварина стала майже ручною. Як бачила мене, то йшла назустріч.
4. З будь-якими тваринами завжди є труднощі. Як на мене – на сьогодні дається взнаки брак певних анестетиків потрібних для роботи з тваринами.

Петро Черкас (БІОпарк “Золотий фазан”)

1. В “Золотий фазан” прийшов відразу після університету у 2018 р.
2. До вподоби жива робота на природі, на свіжому повітрі, різноманіття тварин якими опікуєшся. 
3. Для мене особисто дуже непростим стало лікування панкреатиту у каракала. Місяць з ним працював. Але вилікував тварину. Завжди важко щепити пантер. Якщо лев у зоопарку майже ручний і підходить до мене сам, то з пантерами так не проходить. Доводиться попрацювати, щоб виконати всі маніпуляції.
4. У “Золотого фазана” є своя специфіка. Власне діагностичне обладнання поки що собі дозволити не можемо. Тому своїми силами можу провести хіба що термометрію. Крім того, “Золотий фазан” розташований далеко від міст. Коли виникає необхідність, то везу тварин у Білу Церкву. А це добрих 50 км. Та й то – це якщо можу помістити тварину в клітку, завантажити в машину.

Андрій Тивалюк (Екопарк “Ковалівка”)

1. Працюю у “Ковалівці” близько двох років. Починав під керівництвом Юрія Байдака. Він у зоопарку років десять практикує. Я в нього багато чому навчився. Зараз працюємо, що називається, пліч-о-пліч. Щось у нього краще виходить, щось у мене.
2. Вважаю так: Робота у клініці для ветеринарного лікаря – це кар’єра (у хорошому розумінні слова). А роботі у зоопарку – це вже за покликом серця.
3. Для мене напевно, найцікавіше – це вигодувати осиротіле дитинча. Чи від якого відмовилася мати. Це справжній виклик. Особливо якщо таке мало кому вдавалося. Наприклад, вигодовував дитинчат бінтуронга. У тій історії надії на успіх майже не було. Тепер у них все гаразд.
4. Які всім моїм колегам, гостро не вистачає власного діагностичного обладнання у зоопарку. А приватні клініки далеко не завжди беруться обстежити тварину із зоопарку. Наприклад, мавпу мало хто візьме на діагностику. Максимум на що погодяться – на якогось песця.

Принагідно зауважимо, що в календарі професійних свят є ще й Всесвітній день ветеринарного лікаря (World Veterinary Day), який відзначається в останню суботу квітня. 

Розповідь про те як дитинча кенгуру Беннета вигодовували в Миколаївському зоопарку читайте за посиланням.